IO біомаркери

ІО стала популярним терапевтичним напрямком, в тому числі і завдяки останнім досягненням у сфері блокування імунних контрольних точок.¹ Однак без будь-яких додаткових підказок, які б допомагали здійснювати відбір пацієнтів, показники відповіді на ІО терапію у різних пацієнтів можуть бути різними, а характер відповіді може бути непередбачуваним.^1,2 Тому основна увага у цій сфері приділяється розробці прогностичних біомаркерів, оскільки вони можуть допомогти ідентифікувати пацієнтів, для яких підходить ІО терапія.^1,2

IO біомаркери включають як фактори пацієнта, так і фактори пухлини

Адаптовано за матеріалами Butterfield et al., 2017.¹

Імунна система хазяїна — це лише половина рівняння в IO; пухлина та мікросередовище, що її оточує, відіграють важливу роль у оцінці імунної толерантності, метаболізму пухлинних клітин та їх розмноження¹. Таким чином, IO біомаркери можуть включати як фактори пацієнта, так і фактори пухлини.²

Окремі приклади ІО біомаркерів:^1,2

Експресія PD-L1

Було продемонстровано, що шлях регуляції, опосередкований білком запрограмованої клітинної смерті-1 (PD-1), пригнічує активацію Т-лімфоцитів, яка є шляхом контррегуляції, що використовується пухлинами для уникнення їхнього розпізнавання імунною системою. Експресія PD-L1, одного з лігандів PD-1, була описана у низки різних типів пухлин, і було встановлено, що вона є біомаркером позитивної терапевтичної відповіді.
IL-6

Інтерлейкін-6 (IL-6) є важливим прозапальним цитокіном, задіяним у виникненні вродженої імунної відповіді. Рівні сироваткового IL-6 можуть дати інформацію про відповідь пацієнтів на терапію IL-2.
Мутаційне навантаження

Мутаційне навантаження пухлин корелює з вищою ймовірністю виникнення відповіді на ІО терапію, особливо у тих типів пухлин, що спричинені канцерогенами, таких як меланома та рак легень, спричинений палінням. Однак, ще не виявлено жодних конкретних генів, які були б пов’язані з відповіддю на лікування.
ICOS

Індуцибельний ко-стимулятор Т-лімфоцитів (ICOS) являє собою молекулу, специфічну для Т-клітин, експресія якої призводить лише до активації Т-лімфоцитів. Вважається, що він відіграє важливу роль у виживанні Т-лімфоцитів, їх проліферації та утворенні Т-лімфоцитів пам’яті. Дослідження вказують на те, що частота утворення ICOS-позитивних CD4 + Т-лімфоцитів може бути корисною для визначення відповіді пацієнтів на терапію антитілами проти CTLA-4.
Біомаркери периферичної крові

У периферичній крові можна виявити ряд потенційних біомаркерів. Наприклад, збільшення різноманітності та експресія маркерів активації лімфоцитів периферичної крові (ЛПК) корелює з кращою відповіддю на певні методи IO терапії, такі як застосування інгібіторів імунних контрольних точок, і при цьому є негативним маркером для інших методів лікування, включаючи терапію хемокінами. Інші потенційні біомаркери периферичної крові включають сироваткові білки, циркулюючу пухлинну ДНК та інші клітинні фактори.

ІО біомаркери дають додаткову підказку для прийняття клінічних рішень. Важливо оцінити біомаркери кожного пацієнта для того, щоб допомогти у виборі належного варіанту лікування.²

PD-L1 = ліганд запрограмованої смерті -1

Butterfield, LH et al. Cancer Immunotherapy Principles and Practice. 2017. (Springer Publishing Company, Incorporated).
Spencer, KR et al. Biomarkers for Immunotherapy: Current Developments and Challenges. AmSoc Clin Oncol Educ Book. 2016;35:e493-503.

IO біомаркери

IO біомаркери включають як фактори пацієнта, так і фактори пухлини

Окремі приклади ІО біомаркерів:1,2

Список літератури

Окремі приклади ІО біомаркерів:^1,2