Цитомегаловірус
За статистикою майже кожна третя дитина до п’ятирічного віку вже інфікована цитомегаловірусом (ЦМВ). Більша частина дорослих інфікуються ЦМВ до 40 років. Коли ЦМВ потрапляє в організм людини, він залишається там на все життя та може реактивуватися. Більшість людей не мають симптомів і не знають, що вони інфіковані1.
Спосіб передачі
Люди з ЦМВ можуть передавати вірус через рідини організму, такі як слина, сеча, кров, сльози, сперма та грудне молоко. ЦМВ передається від інфікованої людини через1:
- Прямий контакт зі слиною або сечею, особливо від немовлят і маленьких дітей
- Статевий контакт
- Грудне молоко немовлятам
- Пересадку органів або переливання крові
Симптоми
Більшість людей, інфікованих ЦМВ, можуть не відчувати жодних симптомів. Особи, які частіше мають ознаки й симптоми ЦМВ2:
- Новонароджені, які заразилися ЦМВ до народження
- Немовлята, які інфікуються під час народження або згодом після нього (перинатальний ЦМВ). До цієї групи належать діти, інфіковані через грудне молоко
- Люди з ослабленою імунною системою, зокрема ті, хто переніс трансплантацію органів, кісткового мозку чи стовбурових клітин, або інфіковані ВІЛ
Немовлята
При народженні більшість дітей із вродженим ЦМВ мають здоровий вигляд.
У деяких немовлят із вродженим ЦМВ ознаки проявляються з часом — іноді через місяці чи роки після народження.
Найбільш поширеними з них є втрата слуху та затримка розвитку. У невеликої кількості немовлят також можуть виникнути проблеми із зором2
Люди з ослабленим імунітетом
У людей з ослабленим імунітетом можуть з’явитися серйозні проблеми. Можуть виникати такі ускладнення ЦМВ-інфекції2:
- Втрата зору внаслідок ретиніту
- Проблеми з травною системою, включаючи запалення товстої кишки (коліт), стравоходу (езофагіт) і печінки (гепатит)
- Проблеми з нервовою системою, включаючи запалення мозку (енцефаліт)
- Пневмонія
Здорові дорослі
У разі першого інфікування деякі дорослі можуть мати симптоми, подібні до інфекційного мононуклеозу, зокрема такі як2:
- Втома
- Гарячка
- Біль у горлі
- М’язовий біль
Діагностика та лікування
ЦМВ можуть виявити лабораторні дослідження, включаючи тести крові, інших рідин організму або зразків тканин3.
Під час вагітності та після пологів
Вагітні, у яких розвинулися антитіла до ЦМВ, мають дуже невеликий шанс передачі вірусу дитині. Якщо під час вагітності виявляється нова ЦМВ-інфекція, пренатальний тест (амніоцентез) може визначити, чи був плід інфікований.
Амніоцентез зазвичай рекомендований, коли аномалії, які можуть бути спричинені ЦМВ, видно на УЗД. За підозри ЦМВ у новонародженого важливо провести лабораторне дослідження протягом перших трьох тижнів.
У разі підтвердження наявності вірусу варто перевірити стан органів дитини, таких як печінка та нирки3.
Люди з ослабленим імунітетом
Тестування на ЦМВ важливо провести пацієнтам з ослабленим імунітетом. Наприклад, якщо діагностовано ВІЛ чи СНІД або у разі трансплантації органів3.
Лікування, як правило, не потрібне здоровим дорослим та дітям. Здорові дорослі, у яких розвивається ЦМВ-мононуклеоз, зазвичай одужують без ліків3.
Коли у новонароджених та людей з ослабленим імунітетом з’являються симптоми ЦМВ-інфекції, вони потребують лікування. Тип терапії залежить від ознак і симптомів та їх тяжкості3.
Противірусні препарати є найпоширенішим способом лікування. Вони можуть сповільнити розмноження вірусу, але не можуть його знищити. Наразі тривають дослідження нових ліків та вакцин для лікування та профілактики ЦМВ3.
ЦМВ та трансплантація органів
Цитомегаловірусна інфекція залишається однією із найпоширеніших хвороб, які уражують реципієнтів трансплантованих солідних органів, що підвищує ризики ускладнень, втрати трансплантата, захворюваності та смертності4.
Серологічний статус ЦМВ донора та реципієнта є ключовим предиктором ризику після трансплантації та впливає на рішення щодо противірусної профілактики або превентивного лікування. Рекомендуються серологічні тести з високою чутливістю та специфічністю4.
Необхідно використовувати тест на виявлення антитіл IgG до ЦМВ-специфічного, оскільки серологічні тести, що виявляють IgG та IgM разом, мають нижчу специфічність і можуть призводити до хибнопозитивних результатів4.
Треті міжнародні консенсусні рекомендації щодо лікування цитомегаловірусу у разі трансплантації органів4:
- Рекомендовано провести передтрансплантаційне серологічне тестування донора та реципієнта на виявлення антитіл IgG до ЦМВ для стратифікації ризику
- Не рекомендовано проводити тестування на виявлення антитіл IgM до ЦМВ
- Рекомендовано повторне серологічне тестування під час трансплантації, якщо передтрансплантаційний серологічний тест був негативний
- Сумнівний результат серологічного тестування варто вважати позитивним, а реципієнта відносити до найвищої групи ризику
- Не рекомендовано робити посів крові, сечі або виділень з порожнини рота для діагностики активної ЦМВ-інфекції або захворювання
Коли пацієнту варто звернутись до лікаря
- У разі ослабленої імунної системи та розвитку симптомів ЦМВ-інфекції. Для людей з ослабленою імунною системою ЦМВ-інфекція може бути серйозною або навіть смертельною. Люди, які перенесли трансплантацію стовбурових клітин або органів, мають найвищий ризик2
- Якщо під час вагітності розвивається захворювання із симптомами, схожими на мононуклеоз2
Тому варто нагадати пацієнтам відповідних категорій про всі ризики, симптоми та предиктори розвитку захворювання.
- About Cytomegalovirus (CMV). https://www.cdc.gov/cmv/overview.html (дата звернення: 07.11.2022).
- Cytomegalovirus (CMV) infection. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/cmv/symptoms-causes/syc-20355358 (дата звернення: 07.11.2022).
- Cytomegalovirus (CMV) infection. Diagnosis & treatment. https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/cmv/diagnosis-treatment/drc-20355364 (дата звернення: 07.11.2022).
- Kotton C.N., Kumar D. et al. The Third International Consensus Guidelines on the Management of Cytomegalovirus in Solid-organ Transplantation. Transplantation. 2018; 102(6):900-931. DOI: 10.1097/tp.0000000000002191.