Інформація про ВІЛ/СНІД

Україна є другою країною за поширеністю ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії. Станом на 2021 р. майже 240 000 [220 000–280 000] людей жили із ВІЛ в Україні¹.

Тому ми зібрали для вас ключову інформацію, мета якої:

• Сприяти ефективному менеджменту проблеми ВІЛ
• Визначити ключові аспекти щодо ведення пацієнтів із ВІЛ

Рекомендації

1. Для зниження захворюваності й смертності, пов’язаних із ВІЛ-інфекцією, та запобігання ВІЛ, антиретровірусну терапію (АРТ) рекомендується починати для всіх пацієнтів з ВІЛ незалежно від кількості CD4-клітин².
2. Є докази на користь того, що початок APT в день встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції можливий та прийнятний для пацієнтів².
3. З огляду на потребу в довічному лікуванні, для успішної АРТ необхідна готовність пацієнта її почати і безперервно приймати. Від усвідомлення проблеми до початку APT пацієнт проходить шлях із 5 стадій².

Клітини CD4 (відомі як Т-клітини CD4+) — це білі кров’яні клітини, які борються з інфекцією. Кількість CD4-клітин є індикатором імунної функції у пацієнтів, які живуть із ВІЛ, та одним із ключових факторів, що визначають потребу в профілактиці опортуністичних інфекцій³

Стадії готовності пацієнта з ВІЛ до початку терапії²

1. Заперечення: «Мені це не потрібно, я добре почуваюся», «Я не хочу про це думати».
2. Обмірковування: «Я зважую «за» та «проти» і не знаю, що з цим робити».
3. Підготовка: «Я хочу розпочати; я думаю, що ліки дадуть змогу мені жити нормальним життям».
4. Дія: «Я почну APT зараз».
5. Лікування: «Я продовжуватиму» або «У мене є труднощі, які тривають досить довго».

Застереження: пацієнт може повернутися на одну з попередніх стадій, навіть зі стадії «Лікування» на стадію «Заперечення»².

Стадії та лікування ВІЛ

Немає ліків проти ВІЛ, але застосування АРТ може сповільнити або запобігти переходу ВІЛ від однієї стадії до наступної⁴.

Однією з головних цілей терапії є зниження вірусного навантаження людини до рівня, який неможливо визначити. Вірусне навантаження, яке не визначається, означає, що рівень ВІЛ у крові занадто низький, щоб його можна було виявити за допомогою тесту. Схему лікування підбирають індивідуально для кожного пацієнта залежно від стадії⁴.

Виділяють три стадії ВІЛ-інфекції

Найбільш рання стадія ВІЛ-інфекції, яка зазвичай розвивається протягом 2-4 тижнів після зараження. У гострій стадії інфекції вірус швидко розмножується і поширюється по всьому організму. Під час гострої стадії рівень вірусного навантаження у крові дуже високий (>100 000 копій/мл), що значно підвищує ризик передачі. Є значні переваги, якщо розпочати лікування на цьому етапі^4,5.

У людей із хронічною ВІЛ-інфекцією може не бути жодних симптомів, пов’язаних із ВІЛ. Без АРТ хронічна ВІЛ-інфекція зазвичай прогресує до СНІДу через 10 років або довше, хоча у декого вона може розвинутися швидше. На цій стадії вірусне навантаження не таке високе, як у разі гострої ВІЛ-інфекції і становить >50 000 копій/мл.  Попри те, що на цій стадії все ще можна передати ВІЛ іншим, люди, які отримують терапію і підтримують вірусне навантаження, яке не визначається, майже не мають ризику передачі ВІЛ статевим шляхом.

Це остання найтяжча стадія ВІЛ-інфекції. Оскільки вірус серйозно пошкодив імунну систему, організм не може боротися з опортуністичними інфекціями. Людям із ВІЛ діагностують СНІД, якщо у них кількість CD4-клітин становить менш ніж 200 клітин/мм³ або вони мають певні опортуністичні інфекції. Без лікування люди зі СНІДом зазвичай живуть орієнтовно 3 роки⁴.

Класи лікарських засобів для проведення АРТ

Схвалені антиретровірусні препарати для ВІЛ поділяються на 7 класів залежно від того, як кожен препарат впливає на життєвий цикл вірусу. До цих класів належать⁶:

• Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
  Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази блокують зворотну транскриптазу (фермент ВІЛ). ВІЛ використовує зворотну транскриптазу для перетворення своєї РНК в ДНК (зворотна транскрипція). Блокування зворотної транскриптази та зворотної транскрипції запобігає реплікації ВІЛ⁶.
• Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
  Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази зв’язуються зі зворотною транскриптазою ВІЛ (ферментом ВІЛ) і блокують її. Блокування цього ферменту запобігає реплікації ВІЛ⁶.
• Інгібітори протеази
  Інгібітори протеази блокують один із ферментів вірусу — протеазу. Завдяки цьому ці лікарські засоби запобігають перетворенню нового (незрілого) ВІЛ у зрілий вірус, який може інфікувати інші CD4-клітини⁶.
• Інгібітори злиття
  Інгібітор злиття блокує злиття оболонки ВІЛ з клітинною мембраною CD4 господаря. Це запобігає проникненню ВІЛ у клітину CD4⁶.
• Антагоністи CCR5
  Ці лікарські засоби блокують корецептор CCR5 на поверхні певних імунних клітин, таких як Т-лімфоцити CD4. Це запобігає проникненню ВІЛ у клітину⁶.
• Інгібітори після приєднання
  Це клас препаратів, які зв’язуються з рецептором CD4 на клітині господаря. Це блокує приєднання ВІЛ до корецепторів CCR5 і CXCR4 та проникнення його в клітину. Інгібітори постприкріплення є частиною більшої групи препаратів проти ВІЛ, які називаються інгібіторами проникнення⁶.
• Інгібітори перенесення ланцюга інтегрази
  Препарати, що блокують інтегразу (фермент ВІЛ). ВІЛ використовує її, щоб вставити (інтегрувати) свою вірусну ДНК у ДНК господарської клітини CD4. Блокування інтегрази запобігає реплікації ВІЛ⁶.

Допомога ВІЛ-позитивним пацієнтам

Люди, які живуть з ВІЛ, частіше страждають від збільшення маси тіла, депресії, безсоння та ліпідних розладів. Можливо, ці симптоми є наслідком лікування^7,8,9.

Ви можете значно вплинути на якість життя своїх пацієнтів, оцінивши їхнє лікування та скоригувавши його за необхідності, тим самим зменшивши ризик неприємних побічних ефектів.

• Збільшення маси тіла
  Декілька досліджень показують, що деякі види лікування ВІЛ спричиняють більше підвищення маси тіла, ніж інші⁷. Це може бути спричинено самою хворобою, побічними ефектами ліків та/або змінами в організмі, які відбуваються внаслідок антиретровірусної терапії¹⁰. Занадто високий ІМТ підвищує ризик розвитку інших патологій, таких як діабет 2-го типу, хвороби серця, депресія, артрит.
  Відповідним лікуванням є антиретровірусний препарат із керованими побічними ефектами^7,10.
  
• Депресія та тривога
  ВІЛ-інфікування може вплинути на емоційний стан пацієнта⁸. Доведено, що люди з ВІЛ вдвічі частіше страждають від депресії¹¹. Європейське та канадське спільне дослідження показує, що майже 33,3% пацієнтів з ВІЛ страждають від тривожних розладів¹². Порушення емоційного балансу пацієнта може призвести до зниження мотивації до лікування. Тому важливо вчасно виявити сигнали, щоб у разі потреби мати можливість адаптувати лікування проти ВІЛ^8,11,12.
  
• Безсоння
  Безсоння є поширеним симптомом у людей з ВІЛ¹¹. Дослідження показують, що особи, які лікуються від ВІЛ, майже у 5 разів частіше страждають від розладу сну¹³. Окрім явного відчуття втоми, безсоння також може призвести до хронічних проблем зі здоров’ям та інших симптомів, таких як тривога або труднощі з концентрацією¹⁴.
  
• Порушення ліпідного обміну
  Додатковим ризиком для ВІЛ-позитивних людей є дисліпідемія та інші серцево-судинні патології. Виявлено, що дисліпідемія на 70-80% частіше спостерігається у людей з ВІЛ і осіб, які отримують АРТ. Перші зміни при ВІЛ-інфекції включають зниження холестерину ЛПВЩ, а потім – зниження холестерину ЛПНЩ. Крім того, спостерігається підвищення концентрації тригліцеридів і ХС ЛПДНЩ. Висновки цього дослідження свідчать про те, що всі ВІЛ-позитивні пацієнти мають пройти обстеження серцево-судинної системи перед тим, як визначити лікування⁹.
  

Деяким ВІЛ-позитивним людям може бути складно розпочати відверту розмову зі своїм лікарем. Поговоривши з ними, ви зможете знайти шлях до обговорення лікування та різних доступних варіантів для покращення якості життя пацієнта.

APT – антиретровірусна терапія; ВІЛ – вірус імунодефіциту людини; ДНК –дезоксирибонуклеїнова кислота; ІМТ – індекс маси тіла; ЛПВЩ – ліпопротеїди високої щільності; ЛПНЩ – ліпопротеїди низької щільності; РНК – рибонуклеїнова кислота; СНІД –синдром набутого імунодефіциту; ХС ЛПДНЩ – холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності