Вивчення проблеми нерішучості щодо вакцинації проти ВПЛ
Що таке нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ1
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) назвала нерішучість щодо вакцинації
Нерішучість щодо вакцинації є складною проблемою, яка бере свій початок від недостатньої довіри до органів влади, низької наукової грамотності і упередженого або некоректного викладу інформації в ЗМІ.1
Робоча група ВООЗ, що називається “SAGE” (Стратегічна консультативна група експертів з питань імунізації), визначила нерішучість щодо вакцинації як поведінку, на яку впливають проблеми впевненості, самозаспокоєння і зручності.2 У систематичному огляді 103 унікальних статей, що стосувалися питання нерішучості щодо вакцинації проти ВПЛ в Європі, Karafillakis et al. вивчали фактори, які визначають нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ.2
Що обумовлює нерішучість пацієнтів?2
Дизайн дослідження (Karafillakis et al., 2019)2: Цей систематичний огляд літератури ідентифікував 103 унікальні статті, що стосувалися факторів, які визначають нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ для будь-якої популяційної групи в Європі, з метою з’ясувати фактори, які визначають нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ в ЄС, порівняти фактори, які визначають нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ, у різних країнах-членах ЄС та вивчити важливість приводів для побоювання щодо безпечності, які існують щодо вакцинації проти ВПЛ. У це дослідження були включені такі європейські країни: Франція, Данія, Італія, Велика Британія, Греція, Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Румунія, Угорщина і Португалія. Була розроблена стратегія пошуку в базі даних OVID Medline, яка була адаптована для використання в базах даних Embase, PsycINFO, Social Policy and Practice і Global Health в листопаді 2016 року. Ключові слова були взяті з огляду SAGE стосовно нерішучості щодо вакцинації і розглянуті робочою групою європейських експертів, обраних Європейським центром з профілактики і контролю захворювань (ECDC) як оглядачі для цього проєкту.
Розуміння того, чому певні групи і особи не отримують рекомендовані для них вакцини, є ключем для надання інформації, необхідної для розробки дизайну і оцінки економічно ефективних та індивідуалізованих стратегій, спрямованих на збільшення прийняття вакцинації.3
Активна взаємодія з місцевими спільнотами і використання «провідників вакцин» є цінними стратегіями, які можуть дозволити подолати нерішучість щодо вакцинації, разом із кампаніями з інформування та особистим обговоренням доказових даних з пацієнтами. Навчання медичних працівників, представників місцевих спільнот, релігійних лідерів і провідних представників галузі діяти як провідники вакцин, які можуть обговорювати щеплення і спростовувати невірну інформацію, може допомогти побудувати впевненість у вакцинах. Провідники вакцин можуть здійснювати навчання та інформаційно-просвітницьку діяльність, адаптовані до їхніх власних місцевих спільнот та місць роботи, а також можуть позитивно впливати на соціальні норми.3
Дизайн дослідження (Tuckerman et al., 2022)3: Це звіт, підготовлений пані Такерман від імені ESPID (Європейського товариства з питань дитячих інфекційних захворювань), що має на меті розглянути основні докази ефективності вакцини і ефективні підходи до подолання нерішучості щодо вакцинації.
Що призводить до нерішучості щодо вакцинації?
Нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ необхідно долати за допомогою конкретної інформації, а саме:4
Віковий діапазон людей, які підходять для отримання вакцини4
Тривалість ефективності вакцини4
Мета застосування вакцини4
Бажання дізнатися більше для сприяння прийняттю рішень з медичної допомоги для їхніх дітей і разом з ними4
Довгострокові ефекти і потенційніпобічні ефекти4
Батьки можуть радитися з іншими членами їхньої родини, особливо з тими, хто працює в сфері охорони здоров’я.4
Члени родини можуть відігравати певну роль як бар’єри або як сприятливі фактори для процесу прийняття рішень. Подібним чином позитивний або негативний досвід взаємодії з медичними працівниками і системою охорони здоров’я може вплинути на їхнє ставлення до вакцинації проти ВПЛ.4
Дизайн дослідження (Shin et al., 2023)4: Було проведене якісне дослідження для вивчення нерішучості щодо вакцинації проти ВПЛ в різних расових / етнічних спільнотах з метою зрозуміти бар’єри і можливості для отримання необхідної інформації щодо специфічних для цих спільнот багаторівневих підходів для покращення ситуації з вакцинацією проти ВПЛ у різних популяціях. У це дослідження включалися батьки або інші особи, відповідальні за прийняття рішень з медичних питань, з принаймні однією дитиною віком 9-17 років, які не ініціювали вакцинацію проти ВПЛ. У деяких батьків були кілька дітей, які мали різний статус вакцинації. Батьки набиралися зі спільнот, які відносяться до расових / етнічних меншин, в Лос-Анджелесі, де рівні вакцинації є низькими. Було створено 4 фокус-групи, що включали по 20 учасників і оцінювалися протягом періоду з червня 2021 року по серпень 2021 року. Дві групи опитувалися англійською мовою, одна група – мандаринською мовою, і ще одна група – іспанською мовою. Кожна фокус-група мала координатора і особу, що відповідала за ведення записів. В усіх фокус-групах здійснювався аудіозапис, який потім розшифровувався з підготовкою дослівної транскрипції і перекладом на англійську мову.
Усунення нерішучості медичних працівників (МП) і працівників у сфері охорони здоров’я (ПОЗ)
Працівники у сфері охорони здоров’я (ПОЗ) часто розглядаються як найбільш варте довіри джерело медичної інформації. Важливо усунути їхню власну нерішучість за допомогою наступного:2
Вдосконалення їхнього навчання при впровадженні нових вакцин.1
Отримання достатніх знань щодо пов’язаних з ВПЛ онкологічних захворювань, щоб бути здатним відповідати на запитання і усувати приводи для побоювання.1
Посилення власної ефективності за допомогою безперервної освіти і навчання щодо ВПЛ і вакцини проти ВПЛ.1
Було виконано описовий огляд Grandahi M and Neveus T. Viruses. 2021 Aug 19;13(8):1644:з метою надати загальний огляд для неекспертів, які беруть участь в наданні медичної допомоги чоловікам з пов’язаними з ВПЛ онкологічними захворюваннями. Метою цього огляду було надати стислу оновлену інформацію щодо останніх досягнень у вакцинації проти ВПЛ у хлопців і чоловіків та бар’єрів до охоплення вакцинацією цієї половини людства. Цей описовий огляд був виконаний у відповідності до публікацій Onwuegbuzie and Freis (2016) і Polit and Beck (2016). За результатами консультації зі старшим бібліотекарем Уппсальського університету було розроблено стратегію всебічного пошуку. Крім того, статті відшукувалися особисто обома авторами. Використовувалися наступні ключові слова: «вакцинація проти ВПЛ», «хлопці та чоловіки молодого віку», «відношення, уявлення і бар’єри» для ідентифікації статей в електронних базах даних, таких як PubMed, Psyclnfo і Scopus (дата першого пошуку: грудень 2020 року; останнє оновлення: липень 2021 року). Крім того, вручну виконувався скринінг списків використаної літератури в усіх ідентифікованих дослідженнях. Для участі в огляді підходили оригінальні дослідження, які розглядали вакцинацію проти ВПЛ у хлопців та чоловіків і відношення, уявлення, погляди і бар’єри, написані англійською мовою і опубліковані в 2010-2021 рр. Загалом в остаточний аналіз було включено 103 дослідження, які проводилися в Північній Америці, Південній Америці, Азії, Європі і Океанії і стосувалися теми вакцинації проти ВПЛ у хлопців / чоловіків, з особливою увагою до відношення і ймовірних бар’єрів.1
Медичні працівники (МП) можуть отримати користь від навчання з питань вакцинації проти ВПЛ, що дозволить їм:4
- Консультувати і рекомендувати вакцини проти ВПЛ їхнім пацієнтам
- Використовувати для навчання ефективні навчальні модулі для збільшення обізнаності і власної ефективності у консультуванні щодо пов’язаних з ВПЛ захворювань і вакцинації.
Дизайн дослідження (Osaghae et al., 2023)4: Популяційне дослідження з одномоментним зрізом даних щодо медичних працівників (МП), які здійснюють свою медичну практику в Техасі, США, проводилося з метою визначення зв’язку між власною ефективністю МП в консультуванні з приводу нерішучості щодо вакцинації проти ВПЛ і прийняттям вакцинації проти ВПЛ після першої і повторних консультацій. МП, включені в дослідження, були лікарями, що спеціалізуються у внутрішній медицині, сімейній медицині, акушерстві / гінекології і педіатрії, а також помічниками лікарів і практикуючими медсестрами. Середній вік учасників дослідження становив 47,1 року. З 1263 МП 966 (77%) були жіночої статі і 297 (23%) були чоловічої статі. З усіх МП 614 (48%) надавали послуги з вакцинації як дорослим, так і педіатричним пацієнтам, 404 (31%) надавали послуги з вакцинації лише дорослим пацієнтам, і 265 (21%) надавали послуги з вакцинації лише педіатричним пацієнтам. Власна ефективність або впевненість МП за їхнім сприйняттям оцінювалася за категоріями 0 = “Зовсім ні / Дещо / Певною мірою” і 1 = “Дуже / Абсолютно” при наданні відповідей на запитання “Наскільки впевнені Ви у своїх знаннях і здатності консультувати батьків, які не наважуються вакцинувати свою дитину?” і “Наскільки впевнені Ви у своїх знаннях і здатності консультувати дорослих пацієнтів (віком > 18 років), у яких відмічається нерішучість щодо вакцинації проти ВПЛ?”.
З огляду на зростаючий тягар пов’язаних з ВПЛ онкологічних захворювань існує потреба у впровадженні навчання консультуванню з питань вакцинації проти ВПЛ для МП в поточну навчальну програму і забезпеченні безперервної медичної освіти для МП.4
Умовні скорочення:
ВПЛ = вірус папіломи людини
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Grandahl M, Nevéus T. Barriers towards HPV Vaccinations for Boys and Young Men: A Narrative Review. Viruses. 2021;13(8):1644.
- Karafillakis E, Simas C, Jarrett C, et al. HPV vaccination in a context of public mistrust and uncertainty: a systematic literature review of determinants of HPV vaccine hesitancy in Europe. Human Vaccines & Immunotherapeutics, 2019:15(7-8)1615-1627.
- Tuckerman J, Kaufman J, Danchin M. Effective Approaches to Combat Vaccine Hesitancy. J Pediatr Infect Dis. 2022;41(5):e243-e245.
- Shin MB, Sloan KE, Martinez B, et al. Examining multilevel influences on parental HPV vaccine hesitancy among multiethnic communities in Los Angeles: a qualitative analysis. BMC Public Health. 2023;23:545.
- Osaghae I, Darkoh C, Chido-Amajuoyi OG, et al. Healthcare Provider’s Perceived Self-Efficacy in HPV Vaccination Hesitancy Counselling and HPV Vaccination Acceptance. Vaccines (Basel). 2023;11(2):300.
Додаткова інформація по темі
Ключова інформація з безпеки
Гардасил® 9 являє собою ад’ювантну неінфекційну рекомбінантну 9-валентну вакцину, виготовлену з високоочищених вірусоподібних часток (ВПЧ) основного капсидного білка L1 9 типів ВПЛ (6, 11, 16, 18,31, 33, 45, 52, 58).
Показання
Вакцина Гардасил® 9 показана для активної імунізації осіб віком від 9 років для попередження наступних захворювань, спричинених ВПЛ*:
- Передракові стани та рак шийки матки, вульви, піхви та анального каналу, спричинені типами ВПЛ, які входять до складу вакцини.
- Генітальні кондиломи (Condyloma acuminata), спричинені певними типами ВПЛ.
Вакцина застосовується лише з профілактичною метою і не впливає на активні ВПЛ-інфекції або встановлене клінічне захворювання.
Протипоказання
Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин. Особи з гіперчутливістю після попереднього застосування вакцини Гардасил® 9 або Гардасил не повинні отримувати Гардасил® 9.
Спосіб застосування та дози
Вакцину слід вводити шляхом внутрішньом’язової ін’єкції, бажано у дельтовидний м’яз плеча або передньолатеральну ділянку верхньої частини стегна. Вакцину не можна вводити внутрішньосудинно, підшкірно або внутрішньошкірно та не слід змішувати в одному шприці з будь-якими іншими вакцинами та розчинами.
Дозування
Для осіб віком від 9 до 14 років включно на момент першої ін’єкції можна застосовувати за схемою із двох доз (0, 6–12 місяців). Другу дозу слід вводити у період від 5 до 13 місяців після першої дози. Якщо другу дозу вакцини вводять раніше, ніж через 5 місяців після першої дози, то завжди слід ввести третю дозу. Гардасил® 9 можна застосовувати за трьохдозовою схемою (0, 2, 6 місяців). Другу дозу слід вводити не раніше, ніж через один місяць після першої дози, а третю дозу – не раніше, ніж через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року.
Особи віком 15 років і старше на момент першої ін’єкції – Гардасил® 9 слід застосовувати за трьохдозовою схемою (0, 2, 6 місяців). Другу дозу слід вводити не раніше, ніж через один місяць після першої дози, а третю дозу – не раніше, ніж через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року.
Особам, які отримали першу дозу вакцини Гардасил® 9, рекомендовано завершити повний курс щеплення вакциною Гардасил® 9 .Необхідність застосування бустерної дози не встановлена.
Найбільш поширені побічні реакції: побічні реакції у місці ін’єкції та головний біль , які, зазвичай, були легкої або помірної інтенсивності. Частота побічних реакцій встановлена як: дуже часті (≥ 1/10): головний біль, біль у місці ін’єкції, набряк, еритема; часті (від ≥ 1/100 до < 1/10): запаморочення, свербіж, гематома у місці ін’єкції, нудота, підвищена температура, стомлюваність.
Особливі заходи безпеки та особливості застосування
Якщо у пацієнта відзначається тяжке гостре фебрильне захворювання, то введення вакцини слід відкласти. Як і у разі застосування всіх ін’єкційних вакцин, слід забезпечити набір відповідних лікарських засобів та нагляд на випадок розвитку рідкісних анафілактичних реакцій після введення вакцини.
Синкопе (непритомність), що іноді супроводжується падінням, може виникати після або навіть перед будь-якою вакцинацією, особливо у підлітків, як психогенна відповідь на ін’єкцію голкою та може супроводжуватися кількома неврологічними ознаками, наприклад тимчасовим порушенням зору, парестезією та тоніко-клонічними рухами кінцівок в період відновлення стану. Тому за вакцинованими особами слід спостерігати протягом приблизно 15 хвилин після вакцинації.
Гардасил® 9 слід застосувати якомога швидше після вилучення з холодильника.
Перед застосуванням необхідно добре збовтати попередньо наповнений шприц для отримання суспензії та візуально перевірити суспензію на наявність механічних часток та зміни кольору. Вакцину слід застосовувати в тому вигляді, в якому вона постачається. Слід використовувати рекомендоване дозування в повному об’ємі.
Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій
Безпека та імуногенність у осіб, які отримували імуноглобулін або препарати крові протягом 3 місяців до вакцинації, в клінічних дослідженнях не вивчалися.
Застосування з іншими вакцинами: Гардасил® 9 можна вводити одночасно з комбінованою бустерною вакциною проти дифтерії і правця з кашлюковим та/або поліомієлітним [інактивованим] (IPV) компонентом. Відсутні дані про безпеку, імуногенність та ефективність, які б підтверджували взаємозамінність вакцини Гардасил® 9 з бівалентними або квадривалентними вакцинами проти ВПЛ.
Застосування з гормональними контрацептивами не впливало на типоспецифічну імунну відповідь при застосуванні вакцини Гардасил® 9.
За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Інформація щодо застосування особливими групами населення
Діти віком ˂ 9 років: безпека та ефективність застосування вакцини Гардасил® 9 дітям віком до 9 років не встановлені. Дані відсутні.
Вагітність: недостатньо даних для того, щоб рекомендувати застосування вакцини Гардасил® 9 у період вагітності. Слід відкласти вакцинацію до завершення вагітності. Лактація: Гардасил® 9 можна застосовувати у період годування груддю.
У осіб з порушенням імунологічної реактивності внаслідок застосування потужної імуносупресивної терапії, генетичного дефекту, інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи з інших причин, реакція на вакцину може бути відсутньою. Вакцину слід з обережністю вводити пацієнтам з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові через ризик розвитку кровотечі після внутрішньом’язового введення у таких пацієнтів.
*Як і будь-яка інша вакцина, вакцинація вакциною Гардасил® 9 забезпечує захист не у всіх вакцинованих. Вакцина забезпечує захист лише проти захворювань, викликаних типами ВПЛ, на які спрямована вакцина.Очікується, що Гардасил® 9 забезпечує захист проти типів ВПЛ, які спричиняють приблизно: 90 % випадків раку шийки матки; більш ніж 95 % випадків аденокарциноми in situ (AIS); 75–85 % випадків внутрішньоепітеліальної неоплазії шийки матки високого ступеня градації (CIN 2/3), 85–90 % випадків раку вульви, пов’язаного з ВПЛ; 90–95 % випадків внутрішньоепітеліальної неоплазії вульви високого ступеня градації, пов’язаної з ВПЛ (VIN 2/3); 80–85 % випадків раку піхви, пов’язаного з ВПЛ; 75–85 % випадків внутрішньоепітеліальної неоплазії піхви високого ступеня градації, пов’язаної з ВПЛ (VaIN 2/3); 90–95 % випадків анального раку, пов’язаного з ВПЛ; 85–90 % випадків внутрішньоепітеліальної неоплазії анального каналу високого ступеня градації, пов’язаної з ВПЛ (AIN 2/3), та 90 % випадків генітальних кондилом.
Реєстраційне посвідчення № UA/20128/01/01.
UA-GSL-00022 | Матеріал затверджений: 04/2025 | Матеріал дійсний до: 01/2027