Цитомегаловірус

За статистикою майже кожна третя дитина до п’ятирічного віку вже інфікована цитомегаловірусом (ЦМВ). Більша частина дорослих інфікуються ЦМВ до 40 років. Коли ЦМВ потрапляє в організм людини, він залишається там на все життя та може реактивуватися. Більшість людей не мають симптомів і не знають, що вони інфіковані¹.

Спосіб передачі

Люди з ЦМВ можуть передавати вірус через рідини організму, такі як слина, сеча, кров, сльози, сперма та грудне молоко. ЦМВ передається від інфікованої людини через¹:

• Прямий контакт зі слиною або сечею, особливо від немовлят і маленьких дітей
• Статевий контакт
• Грудне молоко немовлятам
• Пересадку органів або переливання крові

Симптоми

Більшість людей, інфікованих ЦМВ, можуть не відчувати жодних симптомів. Особи, які частіше мають ознаки й симптоми ЦМВ²:

• Новонароджені, які заразилися ЦМВ до народження
• Немовлята, які інфікуються під час народження або згодом після нього (перинатальний ЦМВ). До цієї групи належать діти, інфіковані через грудне молоко
• Люди з ослабленою імунною системою, зокрема ті, хто переніс трансплантацію органів, кісткового мозку чи стовбурових клітин, або інфіковані ВІЛ

Немовлята

При народженні більшість дітей із вродженим ЦМВ мають здоровий вигляд.

У деяких немовлят із вродженим ЦМВ ознаки проявляються з часом — іноді через місяці чи роки після народження.

Найбільш поширеними з них є втрата слуху та затримка розвитку. У невеликої кількості немовлят також можуть виникнути проблеми із зором²

Люди з ослабленим імунітетом

У людей з ослабленим імунітетом можуть з’явитися серйозні проблеми. Можуть виникати такі ускладнення ЦМВ-інфекції²:

• Втрата зору внаслідок ретиніту
• Проблеми з травною системою, включаючи запалення товстої кишки (коліт), стравоходу (езофагіт) і печінки (гепатит)
• Проблеми з нервовою системою, включаючи запалення мозку (енцефаліт)
• Пневмонія 

Здорові дорослі

У разі першого інфікування деякі дорослі можуть мати симптоми, подібні до інфекційного мононуклеозу, зокрема такі як²:

• Втома
• Гарячка
• Біль у горлі
• М’язовий біль

Діагностика та лікування

ЦМВ можуть виявити лабораторні дослідження, включаючи тести крові, інших рідин організму або зразків тканин³.

Під час вагітності та після пологів

Вагітні, у яких розвинулися антитіла до ЦМВ, мають дуже невеликий шанс передачі вірусу дитині. Якщо під час вагітності виявляється нова ЦМВ-інфекція, пренатальний тест (амніоцентез) може визначити, чи був плід інфікований.

Амніоцентез зазвичай рекомендований, коли аномалії, які можуть бути спричинені ЦМВ, видно на УЗД. За підозри ЦМВ у новонародженого важливо провести лабораторне дослідження протягом перших трьох тижнів.

У разі підтвердження наявності вірусу варто перевірити стан органів дитини, таких як печінка та нирки³.

Люди з ослабленим імунітетом

Тестування на ЦМВ важливо провести пацієнтам з ослабленим імунітетом. Наприклад, якщо діагностовано ВІЛ чи СНІД або у разі трансплантації органів³.

Лікування, як правило, не потрібне здоровим дорослим та дітям. Здорові дорослі, у яких розвивається ЦМВ-мононуклеоз, зазвичай одужують без ліків³.

Коли у новонароджених та людей з ослабленим імунітетом з’являються симптоми ЦМВ-інфекції, вони потребують лікування. Тип терапії залежить від ознак і симптомів та їх тяжкості³.

Противірусні препарати є найпоширенішим способом лікування. Вони можуть сповільнити розмноження вірусу, але не можуть його знищити. Наразі тривають дослідження нових ліків та вакцин для лікування та профілактики ЦМВ³.

ЦМВ та трансплантація органів

Цитомегаловірусна інфекція залишається однією із найпоширеніших хвороб, які уражують реципієнтів трансплантованих солідних органів, що підвищує ризики ускладнень, втрати трансплантата, захворюваності та смертності⁴.

Серологічний статус ЦМВ донора та реципієнта є ключовим предиктором ризику після трансплантації та впливає на рішення щодо противірусної профілактики або превентивного лікування. Рекомендуються серологічні тести з високою чутливістю та специфічністю⁴.

Необхідно використовувати тест на виявлення антитіл IgG до ЦМВ-специфічного, оскільки серологічні тести, що виявляють IgG та IgM разом, мають нижчу специфічність і можуть призводити до хибнопозитивних результатів⁴.

Треті міжнародні консенсусні рекомендації щодо лікування цитомегаловірусу у разі трансплантації органів⁴:

• Рекомендовано провести передтрансплантаційне серологічне тестування донора та реципієнта на виявлення антитіл IgG до ЦМВ для стратифікації ризику
• Не рекомендовано проводити тестування на виявлення антитіл IgM до ЦМВ
• Рекомендовано повторне серологічне тестування під час трансплантації, якщо передтрансплантаційний серологічний тест був негативний
• Сумнівний результат серологічного тестування варто вважати позитивним, а реципієнта відносити до найвищої групи ризику
• Не рекомендовано робити посів крові, сечі або виділень з порожнини рота для діагностики активної ЦМВ-інфекції або захворювання

Коли пацієнту варто звернутись до лікаря

• У разі ослабленої імунної системи та розвитку симптомів ЦМВ-інфекції. Для людей з ослабленою імунною системою ЦМВ-інфекція може бути серйозною або навіть смертельною. Люди, які перенесли трансплантацію стовбурових клітин або органів, мають найвищий ризик²
• Якщо під час вагітності розвивається захворювання із симптомами, схожими на мононуклеоз²

Тому варто нагадати пацієнтам відповідних категорій про всі ризики, симптоми та предиктори розвитку захворювання.